Феодальна Україна. Чернігівщина

Чернігівську область змогли «підім'яти» під себе мер Атрошенко і екс-губернатор Кулич

В останні роки всі нитки управління регіоном перебувають у  руках бізнес-дуету Атрошенка та Кулича

Довгий час в Чернігівській області нікому не вдавалося створити місцевий клан. Практично всі відомі уродженці краю, починаючи від Леоніда Кучми та Івана Плюща та закінчуючи Олегом Ляшко, робили свою кар'єру за межами малої батьківщини, а Чернігівщина залишалась одним з найбільш депресивних регіонів країни, малоцікавим для політичної та бізнесової активності. Але, як відомо, святе місце порожнім не буває, і вільну нішу чернігівського «князька» вже де-факто зайняв нинішній мер Чернігова Владислав Атрошенко.

Владислав Атрошенко

Політичній непотоплюваності Атрошенка може позаздрити будь-хто. Спочатку 2002-го він, перекваліфікувавшись з голови правління ЗАТ «АГРОЕНЕРГОПОСТАЧ», що спеціалізується на оптовій торгівлі зерном і пальним, пройшов до Верховної Ради у чернігівському мажоритарному окрузі за підтримки блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» та відразу ж увійшов у внутрішньо фракційну групу Порошенко. Коли ж 2005 року Ющенко став президентом, Атрошенко за порошенківською квотою очолив Чернігівську ОДА, покинувши це крісло наприкінці року через скандал з «любими друзями» та звільнення Порошенко з посади секретаря РНБО. Після чого отримав непрохідне місце на парламентських виборах-2006 у «нашеукраїнських» списках і, здавалося б, канув у політичне небуття.

Однак незабаром Атрошенко реінкарнувався у якості глави чернігівської обласної організації партії Сергія Тігіпка «Сильна Україна», а 2012-го знову обрався до ВР за своєю підгодованою «мажоритаркою» у Чернігові. Впарламенті, як і його новий шеф, поповнив депутатський загін «регіоналів», де дисципліновано голосував за все, що скажуть, включаючи диктаторські закони під час Майдану. А вже з обранням давнього приятеля Порошенко президентом, Атрошенко вельми прогнозовано очолив обласний партосередок БПП і на перевиборах-2014 не лише знову переміг у своєму окрузі №206, а й допоміг тріумфувати у сусідньому окрузі №205 своєму бізнес-партнеру Валерію Куличу.

Вже 2015 року клан Атрошенко фактично монополізував управління Чернігівщиною - сам він виграв мерські вибори у Чернігові, Кулича ж благополучно відрядив у губернатори. У звільнених округах, на довиборах до парламенту, атрошенковскій фонд «Поліський оберіг» (важливий елемент перевірених технологій гречкосійства) забезпечив спочатку перемогу кандидату від БПП Сергію Березенку, правда, не без скандалу, але щоб отримати додатковий «дах» керівництва президентської партії, скандал був того вартий. А потім тими ж ресурсами підсобили київському будівельному магнату Максиму Микитасю (у цьому випадку, схоже, все вирішували гроші, запропоновані Атрошенко за користування його напрацьованою передвиборною «мережею»).

Валерій Кулич

Про те, що Кулич є не молодшим, а рівноправним партнером Атрошенко, свідчить наступний факт: у фірмі «Агро-трейдер», сільськогосподарських підприємствах «Інтер», «Жадьківське» та «Північагро», у торговому домі «Сатурн» та деяких інших активах подрібніше, обом офіційно належить рівно по 50%. Правда, у Атрошенко додатково є свої медіа (наприклад, телерадіоагентство «Терра») і, звичайно ж, брокерська контора «АГРОЕНЕРГОПОСТАЧ», з якої все й починалося, і в які в 1999 - 2002 рр. Кулич працював директором агропромислового департаменту.

На посаді голови ОДА, яку Кулич обіймав до липня 2018-го, він запам'ятався, перш за все, тим, що став найбагатшим губернатором України, виходячи з е-декларацій керівників областей за 2015 р. І це при тому, що Чернігівщина неодноразово за останні роки визнавалася найбіднішим регіоном країни. Але пішов Кулич з ОДА без скандалу та «за власним бажанням», залишивши на господарстві дуже близьку до себе соратницю Юлію Свириденко, до сих пір виконуючу обов'язки губернатора Чернігівщини. Решта куличівських ставлеників у обласній владі також всі як один залишилися на своїх місцях, так що говорити про якесь послаблення впливу екс-глави ОДА на місцеві процеси поки просто немає ні причин, ні підстав.

Зараз Кулич має можливість більше часу особисто контролювати більшість у Чернігівській облраді, залишаючись її депутатом. Він обрався туди ще 2010 року від «Сильної України», а на виборах-2015 - зрозуміло від БПП. Крім президентської партії, обласна коаліція складається з колишніх «регіоналів», які нині прикрилися прапорами «Нашого краю» та Аграрної партії. До того ж, дует Атрошенка-Кулича просунув у крісло спікера облради свою стовідсоткову креатуру - Ігоря Вдовенка, який працював 2015 року в ОДА начальником управління освіти і науки.

Олександр Соколов

Незважаючи на свій програш Атрошенку у другому турі мерських виборів-2015 з рахунком 43% проти 51,5%, Олександр Соколов залишається вагомим гравцем місцевого політикуму на міському та обласному рівнях. Все тому, що колишньому градоначальнику Чернігова в останній місцевій гонці вдалося створити у міськраді найбільшу фракцію під брендом «Нашого краю». Плюс - минулі кар'єрні досягнення Соколова також не можна просто так списати на смітник. Адже він не лише ставав чернігівським мером тричі поспіль. Починаючи з 2002-го, у трудовій книжці Соколова значиться і віце-губернаторство наприкінці 1990-х, і крісло першого секретаря Чернігівського обкому комсомолу до розпаду СРСР.

Його наступник Атрошенко просто змушений рахуватися з ним, але запропонував Соколову створити спільну коаліцію не лише у міськраді, а й і в облраді. У підсумку посада секретаря міськради відійшла «Нашому краю», до того ж двічі - спочатку для Віктора Бистрова, але його в 2017 р змінив інший «краянин» і протеже Соколова Максим Черньонок. На обласному рівні представник «Нашого краю» Валентин Мельничук отримав портфель першого заступника голови облради. У 2010-2015 рр. він вже був обласним віце-спікером, а до цього Мельничук двічі - 1992-1995 і 2002-2005 рр.- взагалі був чернігівським губернатором.

Що ж стосується майна Соколова, то воно при його багаторічної чиновницькій кар'єрі дуже скромне. Судячи з останньої е-декларації, в його власності перебуває лише чернігівська квартира загальною площею 158 кв. м. і 124 тис. грн. готівкою. Ні бізнес-активами, ні корпоративними правами, ні будь-яким автомобілем Соколов не володіє та живе лише на свою пенсію у 95 тис. гривень на рік. Ще менших розмірів зарплата у його дружини Оксани.

Валерій Дубіль

Єдиним реально альтернативним центром впливу на Чернігівщині є Валерій Дубіль - нардеп від «Батьківщини» та лідер обласного осередку партії Юлії Тимошенко. Втім, на даний момент жодними особливими важелями на місцеве чиновництво він не володіє. Однак у чернігівському політикумі тепер вважається хорошим тоном навести контакти, або зміцнити вже налагоджені відносини, саме з Дубілем. Мабуть, все криється у майбутніх президентських та парламентських виборах, на яких «тимошенківці» мають дуже серйозні перспективи.

Першого разу Дубіль потрапив до ВР 2008 року, коли його №174 у списку БЮТ раптом став прохідним. 2012-го його висунула в одномандатному чернігівському окрузі №205 опозиційна «Батьківщина» і не прогадала - Дубіль здолав тодішнього висуванця ПР, мера Чернігова Соколова не просто впевнено, а з дворазовою перевагою у голосах виборців. Нинішнього парламентського скликання він обрався вже за списком партії Тимошенко, а не йшов за «мажоритаркою», чому Атрошенко з Кличем були невимовно раді.

Хоча вотчиною Дубіля все ж вважається не Чернігів, а райцентр Прилуки, де пройшло його становлення як бізнесмена у атмосфері «лихих 90-х». Трохи пізніше, 2006 р, він перебирається безпосередньо до Києва, де стає заступником директора та співвласником ТОВ «Ринок-1» (під такою скромною назвою ховається найбільший столичний речовий ринок на Троєщині). Ниніж у е-декларації Дубіля не знайти ніякої троєщинського сліду, там тільки - агентство нерухомості «Європа» та ТОВ «Бізнес Ріелт Консалтинг», записані до того ж на дружину нардепа Валентину Дубіль. У власності дружини також об'єкти нерухомості, авто і сотні тисяч готівки у валюті та гривнях, а у чоловіка - лише депутатська зарплата та мопед 1992 року випуску незазначеної марки.

Арсен Дідур

Ще одним потенційним кандидатом у «царі» регіону можна вважати нинішнього віце-спікера облради від Аграрної партії Арсена Дідура. Він покинув потопаючий корабель Партії регіонів наприкінці лютого 2014-го, тому шлях у БПП йому апріорі був закритий через таку явну неповороткість.

Однак, записавшись у «аграрії», Дідур до місцевих виборах-2015 зберігав у облраді верховенство в «жирній» комісії з питань АПК, земельних відносин, екології та природних ресурсів. А вже після подолання Агарною партією прохідного бар'єру до облради, її фракція, що складається з таких же, як Дідур, «пізно перефарбованих», вступила до нової обласної більшості навколо БПП, що дозволило цьому «молочному королю» місцевого розливу взагалі потрапити до президії.

Власне, ПрАТ «Куликівське молоко» у райцентрі Куликівка Чернігівської області, що є великим виробником молочної продукції, а також твердих і кисломолочних сирів - це головний бізнес-актив Дідура та його дружини Наталії. Тому володіння сімейством квартирами у декількох містах і земельними ділянками, дорогими годинниками та машиною Porsche Cayenne навряд чи може викликати особливе здивування.