Феодальна Україна. Дніпропетровщина

Регіон є базовим для всіх трьох найбільших українських ФПГ - СКМ Ахметова, групи «Приват» на чолі з Коломойським і East One Group Пінчука

Дніпро - загальновизнана кузня кадрів для всієї країни. Саме з цього міста вийшли на загальнонаціональний рівень і Леонід Кучма, і Павло Лазаренко, і Юлія Тимошенко, і Олександр Турчинов, і Сергій Тігіпко, і багато інших масштабом поменше. Їх непрямий вплив в рідному регіоні відчувається досі. Втім, ключова битва за політичні, управлінські та бізнесові ресурси Дніпропетровщини тут багато років розгортається між місцевою бізнес-імперією «Приват» і сторонніми з сусіднього Донецька структурами найбагатшого олігарха України Ріната Ахметова. Час від часу в це глобальне протистояння намагаються вклинитися «треті сили», але за останні чотири роки багатолика «приватівська» команда стала абсолютно домінувати, не маючи наміру більше нікому здавати свої завойовані позиції.

Ігор Коломойський

По суті, в березні 2014 го призначенням главою Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського було легалізовано кулуарну могутність групи «Приват», чий феросплавний бізнес світового значення заснований саме на перебувачих в цій області Марганецькому і Покровському (колишньому Орджонікідзевському) ГЗК, що добувають марганцеву руду і постачають її на «приватівські» заводи феросплавів, в тому числі і місцевий Нікопольський.

Губернатор-олігарх разом зі своїми заступниками Геннадієм Корбаном, Борисом Філатовим, Святославом Олійником та іншими давніми соратниками швидко ліквідували в регіоні сепаратистську загрозу і підім'яли під себе в рідній області практично все, що ворушиться. Особливо показовими стали парламентські перевибори-2014, на яких з 17-ти мажоритарних округів Дніпропетровщини в семи тріумфували прямі креатури Коломойського, а ще кілька переможців також багато в чому були зобов'язані підтримкою з боку тодішнього голови ОДА.

Згодом олігарх увійшов в жорсткий клінч з президентом Петром Порошенко, що закінчився його відставкою з губернаторства. Однак вплив Коломойського зберегся і при новому керівнику області, ставленика екс-глави АП Бориса Ложкіна - Валентині Резніченко. Наприклад, довгий час залишався віце-губернатором той же Олійник, після місцевих виборів-2015 перебрався в Дніпропетровську облраду під прапорами партії «Відродження», де став охороняти інтереси свого шефа в кріслі першого заступника обласного спікера. Та й тепер в команді Резниченко залишається багато, хто працював під керівництвом Коломойського. Той же перший заступник голови ОДА Олег Кужман під час «приватівського» губернаторства був директором департаменту економічного розвитку облдержадміністрації, а нинішня керівник апарату ОДА Айна Тимчук - заступник голови того ж апарату.

Кінець домінування ахметовців в регіоні ознаменувала перемога над вічною креатурою Ахметова Олександром Вілкулом на виборах мера Дніпра «укроповца» Філатова, який очолював списки партії Коломойського і в Дніпровський міськрада, і до облради. Кілька місяців Філатову знадобилося, щоб сколотити промерську більшість, розколов вілкуловську фракцію «Оппоблока», у чому йому, до речі, чимало допоміг губернатор Резніченко. Тепер же у мера - повний контроль і навіть свій «укроповскій» секретар міськради Олександр Санжара.

Звичайно, постійно йдуть розмови про те, що Філатов, мовляв, уже віддалився від Коломойського і навіть нібито нагострив лижі в команду його опонента Порошенко. Хоча все «приватівці», включаючи і самого їхнього лідера разом з бізнес-партнерами Геннадієм Боголюбовим і Олексієм Мартиновим, і Філатова з Корбаном, і інших дніпровських бізнесменів і чиновників, що займають рівні нижче в «приватівській» піраміді, сплутані між собою такими міцними узами, розірвати які ще нікому раніше не вдавалося, незважаючи на всі старання.

Андрій Павелко

В умовах перманентного конфлікту Коломойського з Банковою і різкого ослаблення в Дніпрі і області Ахметова на авансцену вийшов новий сірий кардинал регіону, що входить до найближчого оточення Порошенко. Йдеться про нардепа від БПП Андрія Павелко, який одночасно представлений в трьох іпостасях - як глава самого «жирного» в парламенті бюджетного комітету, президент Федерації футболу України і в якості керівника обласного партосередку президентської партії. Такий високий статус дозволяє Павелко мати ключовий вплив на всі прийняті в ОДА рішення, але для більшого контролю над губернатором Резниченко до нього заступником був представлений давній фінансовий підручний Павелко - Дмитро Батура.

Ще один давній соратник цього дніпровського політика Гліб Пригунов, також займав при Резніченко в наприкінці 2015-го деякий час віце-губернаторську посаду, нині взагалі очолює Дніпропетровську облраду. Якраз з Пригуновим Павелко розвивав місцевий осередок «Фронту змін», потім спільно порвав з Арсенієм Яценюком в 2013-му, а вже в наступному році обидва опинилися в обласному штабі кандидата в президенти Порошенко, в якому, судячи з усього, залишаться і на передвиборну гонку-2019. На останніх виборах мера Павелко активно боровся з Філатовим і можливо надавав непублічну підтримку Вілкулу, для чого від БПП навіть був виставлений нардеп Максим Курячий в якості технічного кандидата, але у «укроповца» він зміг відтягнути голоси тільки в першому турі, а в другому Філатова було вже не зупинити.

Якщо ж згадати, звідки взявся сам Павелко, то всім у своєму житті він зобов'язаний тестеві Леоніду Сергієнко, двічі обирався нардепом - в 2002-му від кучмівської «За ЄдУ», а в 2012-му вже разом з зятем від «Батьківщини». З якої, рік по тому, їх обох і виключили «за систематичне невиконання рішень фракції щодо голосувань». Втім, своєю участю в політиці Сергієнко завжди забезпечував свої бізнес-інтереси, чому навчив і свого зятя Павелко.

Власне, їх сімейний бізнес на Дніпропетровщині має два головних напрямки - це виробництво шпалер на колись спільному з німецькими інвесторами підприємстві «Дніпромайн» (тепер це ТОВ «Вініл» вже без участі німців) і автотранспортна фірма «Ніктранс», що володіє більш сотнею сучасних вантажівок Volvo і Merсedes. А в будівельно-інвестиційної компанії «Катеринослав» їх бізнес-партнерами виступає, між іншим, Равіль Сафіуллін - колишній перший заступник президента ФК «Шахтар» Ахметова і міністр молоді та спорту за президентства Януковича.

Феодальная Украина. Днепр

Рінат Ахметов

До 2014 року власник СКМ був повноправним господарем області, чиї інтереси на місці забезпечувало сімейство Вілкул. Але з тих пір все радикально змінилося - старі вілкуловскі кадри були вичищені з обласної влади ще при губернаторстві Коломойського, і «приватівці» дуже скрупульозно стежать за тим, щоб ніхто з них не реінкарнувався вже в команді Резніченко. Паралельно все раніше обертаються в ахметівській орбіті дніпровські міські чиновники або перебігли до нового мера Філатова, або пішли в небуття.

Правда, під час попередньої парламентської гонки ахметівцям виключно на колишньому адмінресурс вдалося-таки протягнути до Верховної Ради по мажоритарці на Дніпропетровщині чотирьох своїх представників - Андрія Гальченко, Костянтина Павлова, Дмитра Шпенова (всіх трьох - по округах в Кривому Розі) та Артура Мартовицького (по Павлограду). Сам же Олександр Вілкул, який пройшов за списком «Оппоблока», став співголовою партійної фракції в ВР, але ні на що, крім своїх виступів то з місця, то з трибуни, це не впливає.

На місцевих виборах-2015 ведений тим же Вілкулом «Оппоблок» хоч і отримав найбільшу кількість мандатів в облраді, але виявився в абсолютній меншості, тому одномоментно перетворився в місцевому політикумі в повний нуль. Єдине, батькові Вілкула Юрію все ж вдалося з енної спроби втриматися в кріслі мера Кривого Рогу, зробивши Кривбас останнім великим оплотом Ахметова на Дніпропетровщині. Те, що на це були кинуті донецьким олігархом всі сили, виглядало цілком закономірним - СКМ тут має головну сировинну базу для свого металургійного бізнесу, добуваючи залізну руду на власних Інгулецькому, Центральному і Північному ГЗК. Ще одна ахметівська міні-вотчина в регіоні розташована в Павлограді, де працює ДТЕК-Палоградуголь, чиїм гендиректором був вищезгаданий Мартовицький, став головним вугільним активом Ахметова після віджимання у нього шахт в окупованих районах Донбасу.

Віктор Пінчук

У East One Group Віктора Пінчука є два кити, на яких стоїть весь бізнес цього мільярдера. Перший - це компанія StarLightMedia з шістьма загальнонаціональними телеканалами. А другий - виробництво безшовних і зварних труб і коліс для залізничного транспорту під відомим брендом «Інтерпайп», потужності для чого переважно розташовані в Дніпропетровській області. Тому «вирішувати питання» в місцевій владі для зятя Кучми просто життєво необхідно.

З іншого боку, трубні заводи Пінчука - «Інтерпайп - Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (Дніпро), «Інтерпайп - Сталь» (Дніпро) «Інтерпайп - Новомосковський трубний завод» (Новомосковськ) і «Інтерпайп Ніко Тьюб» (Нікополь) - зосереджені лише в трьох містах регіону. Так що окремим районом Дніпра, Новомосковському та Нікополем пінчуківський сіре кардинальство і обмежена.

Якщо ж врахувати, що у всій компанії «Інтерпайп» нині числяться лише 11,5 тис. співробітників, про наявність свого «підгодованого» електорату у вигляді трудових колективів підприємств Пінчука, а, отже, і супутнього політичного впливу, взагалі не може бути й мови . Винятком є округ №24, що включає в себе Індустріальний і частина Самарського району Дніпра (як раз там розташовані дніпровські підприємства «Інтерпайп»), за яким і в 2012-му, і в 2014-му до парламенту пройшов колишній «інтерпайповскій» топ-менеджер Яків Безбах. А раніше по цій же «мажоритарці» обирався до ВР також двічі - в 1998 і 2002 роках - сам Пінчук.

Загід Краснов

Ще одним вічно намагаючимся стати дніпровським царком є місцевий політик-бізнесмен Загід Краснов, чия офіційна підприємницька діяльність пов'язана з транспортними перевезеннями. Також більше десятка років Краснов був головою наглядової ради ВАТ «Дніпропетровський стрілочний завод». У своїй багатій кар'єрі Краснов встиг подружиться і розсваритися буквально з усіма в Дніпрі. Найвищим же його досягненням стало керівництво більшістю Дніпропетровської міськради після виборів-2006, куди Краснов пройшов за списком «Громади» Павла Лазаренка і за допомогою тодішнього нардепа від Партії регіонів Олега Царьова зумів сколотити міську коаліцію з ПР, фракції «Віче», Блоку Наталії Вітренко та КПУ.

Далі на президентських виборах-2010 цей всеїдний персонаж керував місцевим передвиборчим штабом Сергія Тігіпка, а на виборах дніпровського мера в тому ж році балотувався вже від «Нашої України». Влітку 2012-го Краснов приєднався до «Українського вибору» Віктора Медведчука, в 2014-му під час Майдану нібито організовував дії місцевих тітушок, але після перемоги Революції гідності відразу ж виступив на підтримку «Правого сектора» і «Свободи», знову виринувши на поверхню .

У 2015 році на виборах мера в Дніпрі Краснов взагалі зайняв почесне третє місце і провів в міськраді фракцію з семи депутатів під брендом «Громадська сила». Він навіть пару місяців походив в статусі секретаря міськради, підтриманого антіфілатовскою більшістю, але, коли Філатов розколов місцевий «Оппоблок», Краснов знову опинився не при справах. Тепер він продовжує в звичному дусі ліпити з себе образ головного міського опозиціонера.

Джерело: https://comments.ua