Столиця Галичини є головною вотчиною не лише мера Львова Садового, але й усієї його партії «Самопоміч»

Безумовний №1 у регіоні - це львівський градоначальник-старожил Андрій Садовий, який обіймає посаду мера Львова з 2006 року. Після входження до парламенту на перевиборах-2014 його партії «Самопоміч», вплив мера Львова сягнув всеукраїнського рівеня, що спричинило за собою появу у Садового явних президентських амбіцій. Далі - більше: на місцевих виборах-2015 йому вдалося витіснити з міської влади вічного ворога - «Свободу», а самому, нарешті, створити свою більшість у Львівській міськраді. Правда, спочивати на лаврах Садовому довелося недовго - Банковій вдалося приземлити його рейтинг і наполеонівські плани банальною проблемою з вивезенням сміття, що у підсумку вирішилася аж ніяк не мером, а львівським губернатором Олегом Синюткою, який отримав відповідну підтримку з Києва та став повноцінною альтернативою для всього чиновництва та бізнесу Львівщини.

Андрій Садовий

Довгі роки Андрію Садовому, який обирається мером Львова три рази поспіль і при трьох президентах (в 2006, 2010 і 2015 рр.), доводилося ділитися владою у місті то з місцевими «Нашою Україною» та БЮТ, то з непримиренними «свободівцями». Лише на останніх місцевих виборах міцна коаліція у міськраді сформувалося навколо його «Самопомочі», що отримала 24 депутатських мандати з 64-х. Відсутні для більшості багнети надали, перш за все, дві особливо дружні Садовому фракції - «Громадянська позиція» та Українська галицька партія (УДП). Львівським гриценківцям довелося пожертвувати крісло секретаря міськради для Анатолія Забарило, який працював колись під керівництвом мера начальником відділу зовнішньоекономічних зв'язків та туризму. Що ж стосується УГП, то лідер цієї фракції Тарас Чолій до 2009-го офіційно працював помічником Садового.

А ось на рівні області позиції львівського градоначальника не такі бездоганні, хоча у грудні 2014 року, коли Петро Порошенко призначив головою Львівської ОДА першого віце-мера обласного центру Олега Синютку, було враження, що цим жестом президент робить Садового господарем становища в усьому регіоні. Однак Банкова обрала губернатора справжнім тараном в атаці проти мера Львова у відомій сміттєвій кризі. Після якої, попри всі зусилля віце-спікера Верховної Ради від «Самопомочі» Оксани Сироід і всієї парламентської фракції на чолі з Олегом Березюком, рейтинги Садового та його партії виявилися неабияк підкошеними. Між іншим, Березюк - багаторічний найближчий соратник львівського мера. Ще 1996-го, будучи лікарем-психіатром, Березюк став ведучим програми «Давайте поговоримо» на радіо «Люкс», що належить родині Садового, а з 2006 року пішов працювати до мерії, очоливши новий її орган під назвою «Адміністрація міського голови».

Нині ж, одне з львівських радіо перетворилося в загальнонаціональний медіа-холдинг, до складу якого входять телеканали 24 і ТРК «Люкс» (Львів), радіостанції Люкс FM, Люкс FM Львів і Радіо 24, інтернет-газета Zaxid.net, сайти Football24.ua, 24tv.ua, mum.ua, mybank.ua, lviv24.com і рекламне агентство «Люкс». Згідно з е-декларацією Садового, все це записано на його дружину Катерину Кот-Садову, яка також офіційно володіє кафе «Королівський двір» і усією сімейною нерухомістю та автомобілями. Зате мер, який живе виключно на мерську зарплату, має у власності найцінніше - право використання торгової марки «Самопоміч».

Олег Синютка

Чого вже точно набрався у свого колишнього шефа Синютка, так це манери переписувати все своє добро на власну дружину. Голова Львівської ОДА, якщо подивитися на його е-декларацію, є, напевно, найбіднішим з усіх українських губернаторів: він не має ні свого бізнесу, ні житла, ні авто, ні будь-яких додаткових доходів, окрім зарплати держслужбовця. Зате дружина, Наталя Синютка, володіє машиною Lexus, житловою площею в Івано-Франківську та 66,5% корпоративних прав на фірму «Івано-Франківськ АвтоЗАЗ-ДЕУ», яка продає авто.

До речі, до походу на держслужбу 2002-го, директором цієї компанії був сам Синютка. До 2006 року він пропрацював івано-франківським віце-мером у тодішнього градоначальника Зіновія Шкутяка, який став нардепом від «Нашої України». Потім, завідувати економічною політикою львівської мерії його запросив до своєї команди Садовий. 2007-го мер Львова підвищив Синютку до свого першого заступника, і на цій посаді, наприкінці 2014 року, його застав указ Порошенко про призначення керівником Львівщини. Втім, замість очікуваної роботи голови ОДА в інтересах свого колишнього патрона тайого «Самопомочі», Синютка різко став надією та опорою всієї президентської вертикалі та БПП в регіоні.

Спочатку, протистояння за лінією губернатор - мер носило кулуарний характер, через що партія Садового хоч і пройшла до Львівської облради, але зі значно меншим, ніж у БПП, результатом - 14 мандатів проти 20-ти. Після ж гучної історії 2016 року з пожежею на Грибовицькому полігоні твердих побутових відходів їхній конфлікт перейшов у активну фазу. Синютка раз у раз почав звинувачувати Садового у хибному управлінні Львовом і навіть договорився до того, що мер, мовляв, постійно знущається над городянами. Хоча, з іншого боку, губернатор, посварившись з колись «своїми» з львівської Ратуші, так і залишився «чужим» для дуже багатьох нинішніх порошенківців.

Брати Дубневичі

За формальної єдності львівського осередку президентської партії, тут спостерігаються кілька конфліктних ліній, головна з яких - нескінченне тертя між головою ОДА Синюткою та дуетом братів-бізнесменів - Богданом та Ярославом Дубневичами. Нині обидва є нардепами, обраними до ВР за «мажоритаркою», та перебувають у складі парламентської фракції БПП. На перевиборах-2014 старший брат Богдан без проблем переміг на окрузі №118 (частина Львова та Пустомитівський район), а молодший брат Ярослав – на окрузі №120, з центром в Городку, та взагалі набрав 60%. Тобто з точки зору своїх електоральних позицій вони дуже міцно стоять на ногах.

Щодо впливу цього «царського» сімейства на місцеву владу, то тут існує ціла когорта протеже у Львівській митниці та серед податківців, але головний актив Дубневичів - це голова Львівської облради Олександр Ганущин. Цей представник БПП був колись багаторічним керівником апарату Львівської ОДА, а в 2016-му значився помічником-консультантом нардепа Ярослава Дубневича. До слова, брати-депутати намагалися просунути в губернатори замість Синютки саме Ганущина, але щось у Дубневичів з Порошенком не зрослося, і вони стали шукати шляхи до повернення у команду Юлії Тимошенко, тим паче, що львівський партосередок БЮТ вони колись активно спонсорували .

Подейкують, що Богдан і Ярослав Дубневичі, керуючи в 1990-х одним колишнім радгоспом в Пустомитівському районі, заробили свій перший справді великий капітал на ремонтних роботах для Львівської залізниці завдяки прихильності тодішнього її начальника Георгія Кірпи. 2003 року брати заснували свою фірму «Колійні ремонтні технології» (КРТ), розвернувшись вже на всю «Укрзалізницю», якою тоді керував все той же Кирпа. Наразі бізнес Дубневичів багато в чому переорієнтовано на сільське господарство та житлове будівництво, але про постачання запчастин та деталей для залізниці брати не забувають. За даними ЗМІ, лише 2016 року комерційні структури, пов'язані з Дубневичами, виграли тендери на постачання запчастин для «Укрзалізниці» на суму близько 1 млрд. Грн.

Ігор Кривецький

А ось інший львівський бізнесмен, Ігор Кривецький давно вважається сірим кардиналом не лише регіону, але й усієї «Свободи». В партії Олега Тягнибока він займає посаду заступника голови та очолює партійну економічну раду, іншими словами, де-факто, системного спонсора, шукача зовнішніх фінансових вливань, ключового парламентера з можливими політичними партнерами та комунікатора навіть з ворогами.

Пори те, що сам «свободівський касир» завжди уникав і уникає публічності, компромату на нього - хоч греблю гати. Головною підозрою є нібито участь Кривецького в 1990-х під прізвиськом «Пупс» у львівській кримінальному угрупованні відомого авторитета Миколи Лозинського або «Коли-Рокеро». Звичайно, Кривецький усі ці звинувачення в зв'язках з криміналітетом гнівно заперечує та стверджує, що за все своє життя проти нього не те, що не було відкрито жодної кримінальної справи, він навіть не отримував штрафу за порушення правил дорожнього руху.

У цілому нинішня підприємницька діяльність Кривецького має цілком прозорий та респектабельний вигляд. Це готельний (найстаріший львівський готель «Жорж» і готельний комплекс EdemResort біля Львова), ресторанний (перш за все, йдеться про нічний клуб «Фешн-клаб», що розташувався у приміщенні пам'ятки львівської архітектури - колишній гауптвахті) і аграрний бізнеси, а також численна нерухомість у Києві, Львові та інших містах, що зазвичай здається в оренду. З чуток, на місцевих виборах-2015 Кривецький фінансував не лише «Свободу», а й «Народний контроль» нардепа-львів'янина Дмитра Добродомова. І явно не прогадав: шість «контролерів» увійшли до Львівської міськради, а п'ятеро - в облраду, де навіть отримали крісло першого віце-спікера для Андрія Білоуса.

Петро Димінський

Тривалий час почесний президент львівського футбольного клубу «Карпати» Петро Димінський вважався найвпливовішим олігархом Львівщини. Але цей статус за ним, схоже, залишився у минулому. Це 2002-го він контролював Дрогобицький нафтопереробний завод «НПК-Галичина», частку в якому потім продав групі «Приват», і обирався до ВР за мажоритарним округом №122 з центром у Дрогобичі від «Нашої України», правда, незабаром перебіг до фракції Партії регіонів. Зараз, після смертельного ДТП за його участі у серпні 2017-го, Димінський перховується від українського правосуддя у Швейцарії, цікавлячись справами на Батьківщині здалеку.

Наразі цей мільйонер зберігає свою частину в бізнесі волинської ФПГ «Континіум», зокрема, у мережі заправок WOG. З Димінським також постійно пов'язують його інтереси у металургії, банківській сфері, будівництві доріг і сфері відпочинку та розваг. Крім того, бізнесмена вважають власником багатьох об'єктів нерухомості у Львові та околицях. Але все це на рівні чуток, тому що Димінський ніколи не прагнув до прозорості своєї підприємницької діяльності.

Єдиний виняток - це точно відомо про його володінні ФК «Карпати» та медіа-холдингом «Західна інформаційна корпорація» (його гендиректором до обрання нардепом був вищезгаданий Добродомов), що складається з інформагентства ZIK та однойменного всеукраїнського телеканалу, що облюбували всі опозиційні до Порошенка політики. Наразі Димінський нібито веде переговори про продаж телеканалу ZIK чи німцям, чи то американцям, так як вважає, що всі його проблеми в Україні почалися після того, як він нібито відмовився від пропозиції бізнесменів з найближчого президентського оточення купити у нього цей медіа- актив.