Грузинські друзі України привітали митрополита Київського зі створенням помісної церкви

Богослови та інтелектуали Грузії передали предстоятелю Православної церкви України Епіфанію свої вітання з нагоди отримання Томосу і інтронізації.

Про це у соцмережі повідомила журналістка і співзасновник громадського руху «За Єдину Помісну Церкву», Ярослава Міщенко.

«Дорогі друзі! Це повний текст привітання наших грузинських друзів. Насолоджуйтеся», - написала Міщенко.

«Вітання від представників Грузинської громади Блаженнішому Епіфанію (Думенко), новообраному Митрополиту Київському і всієї України.

"Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді?" (пс. 132:1).

Ваша Блаженністе, Митрополите Епіфанію, новообранний голово Богохранимої Православної Церкви України,

Сьогодні, разом з вами, сповнені дружної, братерської або синівської любові во Христі до вас, славимо й дякуємо Пресвяту Троїцу та щиро святкуємо автокефалію святої Православної Церкви України та довгоочікувану духовну й адміністративну незалежність виснажених українських парафіяних - "що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого" (пс. 134:2), наших братів і сестер.

На початку ж хочемо відзначити, що духовне правління і моральна відповідальність зобов'язує нас бути абсолютно чесними і об'єктивними і не позбавити без уваги позитивну зміну, народжену в православному світі, яка пов'язана є з нечуваною радістю братів.

Благодаттю Духа Святого і вашим невпинним внеском виповнилося і підтвердилося Боже право на Богом благословенній землі вашій, там, де наш загальний просвятитель і хреститель Апостол Андрій проповідував істинну віру, яка потім була укріплена великим князем Володимиром Київської Русі в 988 році. Якщо не злостивості часу і історичних подій, не була б примусова угода Київської митрополії - дочері Константинополя з Московським патріархатом, яка, зі свого боку, була тимчасовою а не вічною і про яке чітко було зазначено в тодішніх офіційних документах.
А тепер, коли минуло 333 років, у суверенній нації й незалежній державі дозрів процес самовизначення, логічне овінчання якого мало б звільнення полоненої Церкви Київської і всієї України, що й святкували ви деякий час тому з милосердя Вселенського Патріархату (даруванням томосу). Окремо треба відзначити особливий внесок і невпинну боротьбу його Блаженства, почесного Патріарха Філарета (Денисенка) в справі звільнення вашого народу, якого великою повагою і хвалою згадує кожен з нас.

Ми, як чада Грузинської Апостольської Автокефальної Православної Церкви, беручи до уваги нашу профессійную благу совість, оголошуємо, що юридичний процес обдарування вам томосу пройшов у об'єктивній точності, відповідно до богодушевних канонічних норм, у повному збереженні євангельських приципів і правил святих отців. Для нас, на світлі нашого минулого досвіду (коли в 1811 році Російська Імперія скасувала нашу багатовікову автокефалію), двічі знані і близькі довгочасна мука і біль вашої церкви. У 1917 році, після 106 років приниження, грузинське духовенство в Мцхеті, в Светіцховельском кафедральному соборі проголосило (відновило) автокефлію, хоча з-за тодішньої політичної кон'юнктури, жодна помісна церква не реагувала на вищесказане і що, з одного погляду, створило проблему легітимації , але ніхто не може піднімати голос і сказати, що боротьба святителя і мученика Киріона II, святителя Амвросія Сповідника і Митрополита Леоніда була неправильною й нечистою. Вони зі своїми сльозами, потом і кров'ю підтвердили легітимність своєї ж боротьби, стали жертвами імперіалістичної і колоніалістичної агресії і голими руками і святою працєю завоювали церковну незалежність для грузинського народу.

Отже, неможливо без торкання серця і братнього хвилювання не поставити паралель ретроспективно з нашою історичною реальністю, близьким минулим і дорогими періпетіями, завдяки яким наші духовні і щільні предки об'єднати загальну національно-державну і громадську волю, змогли і проголосили (відновили) автокефальність багатостраждальної церкви Іверської. Тому, зараз, як ніколи, відчуваємо биття серця і настрій ваше. Ми також, як слова св. Киріона II - "церковне рабство гірше всякого рабства", зафіксуємо нашу смиренну оцінку і підтримку під час визволення від кайданів кремлівської ідеологізованої махини і вітаємо вас зі створенням Єдиної і посиленої Православної Церкви України!

Висловлюємо надію, що найближчим часом Грузинська церква возз'єднається в євхаристійне спілкування до вас і випольніт слово Господнє: "щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми." (Ін. 17: 21-22). Прийміть нас, як вірних уболівальників. Вважаємо, що наша дружба і теплосердіе є можливість для нашого ж порятунку, "а хто любить брата свого, той пробуває у світлі, і в ньому спотикання немає." (1 Ін. 2:10).
Іс полла еті, Деспота!

Многая літа вашому високому служінню. Амінь».

Вітання підписали більще 30 теологів та представників інтелігенції Грузії.

Показово, що керівництво Грузинської православної церква поки роздумовує над питанням визнання ПЦУ.