«У світі вже багато вигадано, для того щоб вигадувати власні рецепти». Така риторика гріховна у випадку нашої державності і нашої ситуації. Проте її вперто проштовхує відомий журналіст та українофоб, народний депутат Сергій Лещенко. Згідно з його риторикою, Україна не може взагалі розраховувати на успіх чи, елементарно, зростання. Адже відомо, що внесення новизни, інновацій у світовий розвиток підіймає країну на вищий рівень. А де вищі цілі?? Де позитивне спрямування? Лещенко відводить Україні єдиний шлях - частина Європейської спільноти. Але проаналізуйте тенденції! Вони показують, що ЄС відмирає. То куди ж нас заведе популярна балаканина Лещенка?

Цікаво, що авторитетне журналістське середовище підмітило: Лещенко цілеспрямовано зміщує фокус проблем в Україні з війни – на корупцію. Для Лещенка наша перемога у війні – це повністю другорядний процес. Щохвилинні вибухи, постріли, вбивства, жертви щодня – це другорядне??! «Через корупцію жителі Східної України з квітами зустрічали Путіна». Хто і на яку голову висловився би так??? Чи ця твереза людина вважає, що за відсутності корупції в Україні Росія би відмовилася від своїх геополітичних інтересів, а Путін – від шизофренії?? Зміщення фокусу з війни на дрібну антикорупційну діяльність він запустив цільово, зокрема, і для західних партнерів. Таке зміщення зменшує ймовірність нашого успіху в подоланні російської агресії: так, вливання коштів західних партнерів в антикорупційну діяльність, яка так чи інакше все одно блокується клановістю української системи, де основні корупціонери – ще не посаджені і але точно будуть посаджені і без Лещенка, - це відвід фінансової та іншої підтримки від нашого національного оборонного комплексу, це гальмування військової міці України і, фактично, замороження військового конфлікту. Відтермінування нашої перемоги у війні – це наступні тисячі і тисячі скалічених, розстріляних, катованих наших хлопців, які зростають щотижня і щомісяця! І Лещенко сприяє цьому. Звісно, для чого лібералу Лещенку економити українську кров? Хтось бачив його на Майдані? Чи на фронті? Ба, навіть з волонтеркою для наших воїнів? Атож, такі, як він, хочуть комфорту (особливо квартирного =) і лінії вогню бояться як чорт ладану. Ризикувати життям? Для чого, заради чого? Для Лещенка не існує України. Для ліберастів її не існує, існують лише ті фінанси, які вони можуть з неї викачати. І байдуже, де і яким чином. Лещенко – просто суслик-споживач, не придатний для лицарського мислення і не здатний на велику ідею.

Скажете, він викриває корупцію і клановість? Він всього-на-всього займається лицемірством. Авжеж, він працює на замовлення одного з цих же кланів, тільки з іменами Фірташа, Фурсіна і Льовочкіна. І в такому разі виникає логічне питання: чим Лещенку вигідні фінансові вливання Заходу в антикорупційну діяльність на противагу безпековій? Відповідей є кілька: суто меркантильна – він з цього отримує свої відсотки і таким чином, бідненький, має кошти на дах над головою; глобальніша – йому наплювати на незалежність України, тобто на всіх українців; специфічна – він переконаний, що Україна ніколи не виграє у війні, тому через західних партнерів готує собі містечко десь-інде на Заході, приміром в Австрії, на випадок, якщо на нашій землі йтиме повномасштабна війна. Ці відповіді мають ще одне підтвердження: на початку цього року Лещенко забивав баки студентам Національного університету ”Києво-Могилянська Академія”, і тут, в часі його монологу, вийшов казус – він заявив, що національна ідея Україні не потрібна, а це, у свою чергу, викликало різке осудження і суперечку зі студентами. Він цього не знав, але в суперечці брав участь студент, який, незважаючи на юний вік, вже був учасником бойових дій, який добровольцем пішов на війну. Через виховання. Через віру в Ідею. Лещенко плюнув у душу хлопцю. А разом із ним,усім воїнам, котрі зараз перезаряджають свою зброю в бліндажах, готуючись до чергового нападу російських загарбників, і не знають, принесе їм наступна секунда перемогу в бою, чи полон, а чи вічний спочинок. Але вірять, що вмерти варто саме за національну ідею, яку Лещенко так відверто зневажає.