«Томоси якісь там обіцяють, непонятно шо...»: предстоятель УПЦ МП пророкує «близький кінець» світу

Предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій виступив 23 жовтня із промовою після урочистого богослужіння у кафедральному соборі Всіх святих землі Волинської у Луцьку.

Зачепив владика одразу кілька тем, серед яких - надання Томосу. Онуфрій заявив, що УПЦ МП має свободу та незалежність, а "ніякі Томоси, крім свободи від гріха, нас не спасуть".

Повний текст виступу митрополита Онуфрія без змін:

«Сьогодні ми вшановуємо і молитовно прославляємо святих угодників землі Волинської. Тих святих, які сьогодні на небі предстоять перед престолом Божим і моляться за свою рідну землю, за свій народ.

Спаситель міра, Господь і Ісус Христос прийшов на землю, щоби спасти людину. Господь взяв на себе людську природу, щоб її очистити, освятити і спасти. Тайна спасіння була звершена на Хресті, коли Спаситель своєю волею зійшов на Хрест, простер свої руки і був пригвождений до Хреста. І своєю любов'ю обійняв все людство, яке жило тоді на землі, яке до того жило вірою у Христа і буде після нього живо.

На Хресті Господь розірвав рукописання наших гріхів. Для того, щоби людині увійти у відкриті двері раю, Господь подарував нам святу свою церкву, яку Він заснував на своїй божественній крові. І благодать божа, благодать Святого Духа зійшла на цю нову церкву, Новозавітну церкву, коли апостоли зібралися і разом молилися, Дух Святий зійшов на них у виді вогненних язиків і почив на кожному із них, і дав їм силу і розум пронести слово Христа воскресшого по всій землі. І навчити людей тих законів, які ведуть людину до вічного спасіння і життя.

Церква Христова існує вже понад дві тисячі років. І вони має своєю задачею готувати людину для вічності. В церкві, коли людина народжується, вона приймає хрещення. Вона приймає таїнство миропомазання. В церкві людина одружується чи виходить заміж, бере благословення на супружнє життя. В церкві звершується тайна святої божественної євхарістії, за якою люди причащаються Святих Христових тайн тіла і крові.

У церкві люди приступають до сповіді, в таїнстві покаяння вони очищають свою душу від гріхів. В церкві люди отримують таїнство єлеосвєщєнія, коли людина приходить, робиться таїнство єлеосвящєнія совершається, і людина, це також очищення гріхів. Особливо забутих гріхів і гріхів, яких не видні, яких людина не знає, що робила.

В церкві люди приймають священний сан. Сходить благодать Святого Духа і людину посвящає у високий степінь служителя алтаря Господнього. В церкві людина, нормальна людина, завершує своє земне життя. Вона відходить у вічність із церкви. Церква завжди була тим кораблем, який везе людину через житейське море. І в цьому кораблі ніякі хвилі, ніякі страхи не можуть пошкодити. Бо за церквою немає спасіння. Тобто, сказати, що самотужки хтось може переплисти море чи океан – неможливо. А на кораблі це можливо.

Церква – одна, яка існує 2 тисячі років. Ті, які появилися пізніше, – це і католицька церква, і протестантські церкви, вони вже не є церквами. Вони є, ну такими общєствами, які щось мають в собі... А для того, щоб спастися людині, їй потрібно мати чисту віру, без домішок людської мудрості. Тому що людська мудрість сама велика: вона несе в собі тління і смерть. А божественна премудрість несе в собі життя. Тому спасительною вірою є та, яка не має в собі домішок людської премудрості, мудрування людського.

Напроти всієї історії церкви були намагання спочатку, перших три століття, просто фізично знищити тих, хто вірує у Христа, хто складає тіло церкви Христової. Після перший трьохсот років наступив інший період, коли церква одержала свободу на існування, коли церкву почали розрушати за допомогою єретиків і розкольників. Коли поставали не іскусні в духовній мудрості люди, і починали вчити не так, як говорить Господь, не так, як говорить істина. І по цьому случаю збиралися Вселенські собори, перший, другий, сьомий. Всі сім соборів збиралися, щоб не служити єресі і твердити правильну віру.

І сьогодні, брати і сестри, також такий час, є не іскусні люди, які намагаються внести в церкву щось своє. Їм здається, що це буде дуже добрим, но ми знаємо, що буває добре тільки те, що згідно з волею Божою. А те, що людина придумає, воно ніколи не може бути добрим.

Сьогодні мене питають люди: що твориться сьогодні твориться в церкві? То я, щоби не говорити вам дуже багато, я скажу такі слова: що ми живемо в останні часи. І це не є мій висновок. Про це говорить все: і нафта, яка закінчується, і руди всякі, і вода прісна, яка закінчується. І багато-багато інших явищ, які у природі, якими людина живе, ресурси закінчуються.

Це говорить про те, що близький кінець. І про ці часи, в які ми вступаємо, або вже вступили, Спаситель сказав так: що якщо вам хтось скаже, от Христос в пустині, він там, Христос в потаємних кімнатах - не шукайте і не гоняйтеся за ним. Тобто будуть говорити: отут, Христос знаходиться у цьому місці. Не ідіть і не шукайте його. Ми живемо з ним вже дві тисячі років. І зачим нам те шукати, де його немає? Де обіцяють, а його немає? Якщо ми його маємо, ми живемо з ним. Можливо, ми не завжди відповідаємо тому високому моральному образу, який Господь вимагає від людини. Але, зберігаючи чисту віру, ми зберігаємо надію на спасіння. Тому що чиста віра завжди дає шанс покаятися. Хто правильно розуміє Бога, той може покаятися в останню хвилину, на порозі смерті. Скаже: "Прости мене, Господи. Господь його помилує". А хто не знає правильно Бога, він не може цього зробити, тому що, щоб вгодити Богові, треба знати, хто він такий. Якщо не знаєш, хто такий Бог, не можеш правильно до нього звернутися.

І сьогодні ми маємо зберігати ту віру, яку ми маємо. Не треба шукати в собі щось надзвичайного, а тримати те, чим жили наші батьки, діди, прадіди. За ту віру, яку вони відстоювали не тільки своїм словом, а й життя часом віддавали за цю віру. І за цю віру ми повинні триматися.

А що сьогодні Томоси якісь там обіцяють, непонятно шо... Ми маємо всі свободи і незалежності, церковні, адміністративні. Ми самі робимо все, як вважаємо за потрібне. Але ми маємо молитовні зв'язки з усіма православними, і з Росії, і з Америки, і з Греції... І ці зв'язки не можна рвати в угоду комусь. Якщо ми порвемо молитовні зв'язки, ми перестанемо любити один одного, перестанемо бути християнами. І тоді що за користь з нашого життя, якщо ми не будемо християнами? Ми будемо чадами загибелі, а Господь хоче, щоб ми були чадами спасіння.

Кожна людина має шукати свій особистий Томос. Тобто, свободу від гріха. Оце той Томос, який ми маємо получити від Бога. А інші Томоси нас не спасуть. Оцей Томос ми маємо всі шукати, і блаженна та людина, яка вже його знайшла, тобто, звільнилася від гріха і може робити, що вона хоче. Але та людина, яка звільнилася від гріха, вона не хоче якихось причудів. Вона хоче тільки того, що Бог хоче. Тому що вона розуміє, що сама совершенна, сама блага, сама угодна – це воля Божа.

Тому тримайте, дорогі брати і сестри, ту віру, яку ви держите сьогодні від своїх предків. Ми любимо і свою владу, і всіх політиків, які вмішуються у церковні справи, ми всіх любимо. Але любов не означає, що їх потрібно слухати у всіх відношеннях, тому що вони не розуміють часто, що творять. Якщо ми послухаємо, то прийде такий час, що станемо всі на Суд Божий, і як послухаю того, хто говорить неправильно, хто учить неправді... То на Суді Божому він мені сам скаже: "Ти ж розумів, ти знав, що так не можна робити". Я не знав, я так от думав, що так можна, а так не можна. А ти знав. То ти винен у моїй погибелі.

Так що ми маємо тримати істину. Істина, де сходить на землю благословіння Боже. Чиста віра, яку ми маємо по милості Божій. Вони допомагає людині духовно вдосконалюватися і досягати вічного спасіння. Більшого нам не треба, і більшого ми не повинні шукати.

Ми повинні в цьому жити, і вчитися творити волю Божу, тоді буде Боже благословіння на нас і на нашому народові, на нашій українській землі. І всі ми одержимо від Бога милість на небі, жити там, де живуть святі угодники, які також прожили в тяжкі часи, в різні часи, в різні епохи, починаючи від князя Володимира, і кінчаючи сьогоденням, в ці часи, після Революції... Вони всі на небі... А що їх об'єднало? Їх об'єднала любов до Бога, любов до істини. У них теж були випробування, мабуть, ще важчі, чим у нас. Але вони зберегли цю любов. Вони сьогодні на небі і моляться за нас.

Нехай Господь їхніми молитвами допомагає нам жити на землі у волі Божій, щоб ми були наслідниками того спасіння, яким вони насолоджуються, на небі, у Христі, Ісусі, Господі нашім, в якому відна слава, честь і поклоніння, нині, бесконечні віки, Амінь».

Джерело: Волинь Post