Жадібність Московського патріархату знищує українські святині

Намагання УПЦ МП експлуатувати чудодійні джерела на Рівненщині у бізнес масштабах призвело до їхнього пересихання.

Джерела святої праведної Анни у селі Онишківці Дубненського району Рівненщини належать до православних святинь України. Це місце часто відвідують люди, які приїжджають помолитися Матері Божій у Почаїв. Після спалення села і місцевого храму татарами у 1670 році тут спорудили нову Свято-Троїцьку церкву. Естафету татар-руйнівників продовжила у 1961 році совдепія. Джерело засипали, а капличку перевезли у сусіднє село Берег для облаштування… буфета!

Джерело ж пробилося з-під плит, і вже у 1990-х роках його остаточно очистили, облаштували три бетонні коридори для витікання води і колодязь з цілющою водою. Церкву на честь святої праведної Анни збудували вже з каменю. І саме на тому місці, де, за переказами, у XVI сторіччі з’явилася чудотворна ікона Божої Матері, що й започаткувало чудеса на околиці багатостражденних Онишківців.

Одне з них – цілюща вода, купання у якій зцілює від багатьох хвороб (принаймні випадки зцілення прочан фіксують у спеціальній книзі). Професор Микола Хлапук, фахівець з гідравліки, стверджує, що «вода з джерела корисна за всіма показниками, вона бактерицидна. Проби показали підвищений вміст у ній срібла».

17 квітня 2000 року Священний синод УПЦ МП благословив відкриття в Онишківцях скита Свято-Миколаївського жіночого монастиря, що функціонує у селі Городок Рівненського району. Його настоятельці, ігуменії Михаїлі (Заєць), доручили керувати і скитом. Це «благословення» Синоду чужої українцям церкви де-факто стало, як засвідчив перебіг подій, «початком кінця» унікального джерела.

2016 року депутат Почаївської міської ради Тарас Паляниця оприлюднив докази зневоднення джерела.

«Показовий приклад наслідків бізнесування на святому місці! Після спорудження нового храму вода почала щезати. Місцеві кажуть, що спочатку ночами воду завозили з Кременця пожежними машинами – не допомагало. Як і свердловини. Святині – для молитви, а не для бізнесу!», - наголосив Паляниця

Нині сестри обителі теж визнають, що «рівень води у джерелі занизький для її потрапляння у купіль природним шляхом».

Рівненська єпархія УПЦ Московського патріархату на своєму сайті повідомляла, що звернулася за роз’ясненням до обласних відомств – управління водних ресурсів та екологічної інспекції та одразу ж  оприлюднила свою «фахову» версію: винуватці – природні катаклізми і кілька свердловин, зроблених на сусідній Львівщині для водозабезпечення обласного центру. Мовляв, саме через них зникає життєдайна волога на Дубенщині.

Колишній заступник голови Дубнівської районної держадміністрації Володимир Богачук, був свідком розбудови комплексу біля джерела.

«Наші фахівці переконані, що масштабні споруди спресували землю, а з нею – й артерію джерела. Маячня, що воду ніби «висмоктують» львівські свердловини!» - пояснив Богачук.

Останнім часом біля джерела бувають лише не поінформовані. У навколишніх селах, обізнані з «духовним бізнесом» мешканці Тернопільської та Рівненської областей, а їх було кілька десятків, зізналися, що ані цього року, ані минулого там не були, бо ж вода – привозна. А колись, бувало, купіль приймали часто. Традицію згадують у минулому часі і користувачі соціальних мереж.

«На місці паломництва організували бізнес. Для цього вирубали ліс, замурували річку у камінь», - повідомив Сергій Щербатюк.

«Ніби не знають, що природа – живий організм і не терпить нефахового втручання!» – в унісон йому додав Олег Король.

«Не можна було приручати природу. Наслідки сумні, але руки МП вже дісталися до джерела і вище течії. Наслідки будуть такі ж: вода і там зникне», - зауважив Андрій Загородній.

Петро і Ганна Чуповські (подружжя мешкає у Куликові) також «забули» дорогу до джерела: «Вода ж привозна!»

«Не розумію, як можна було перетворити джерело цілющої води в “істочнік” наживи, – дивується Олена Хоменко. – Це ж гріх який – залити первозданну красу бетоном, обкласти плитами».

Естафету обурення підхопила й Тетяна Шабанова: «Попи-бізнесмени створили комфорт. А кому він потрібен? Люди їхали до джерела, на природу, а тепер тут – кам’яні «джунглі».

У цьому сенсі Наталя Пригорняк теж запитує: «Творці суперінфраструктури навколо джерела, зізнайтеся: які це віряни відвідують ваш храм-готель без святої водойми? Пам’ятаю своє перше купання: були водойма з крейдяним дном, церква і криниця. Людям цього було достатньо. Тепер є мармурове облицювання і вирівняне бетоном дно, готель та інші прибудови з комфортом, торгові столи. Продають навіть камінці, яких навкруги – скільки хочеш. А вода яка?»

Рівненська єпархія УПЦ МП в соцмережах наполягає на своєму. «Це чутки! Джерело залишається місцем паломництва тисяч віруючих і охочих зцілитися від найтяжчих недуг», – стверджувало промосковське духовенство, зокрема, і недавно, 19 вересня. Зіславшись на схвальні відгуки родини священиків із Молдови, Ігоря Лисаковського з Чернігова, подружжя Драпатих з Хмельниччини, приїжджих з інших регіонів, вони зауважують, що вода не така вже й холодна, як їм розповідали, і кришталево чиста. Де ж приїжджим знати, що не такою була вода справжня, тобто воїстину джерельна!

Догляд за джерелом, до речі, – один із сестринських послухів, які виконують 32 монахині скиту Святої праведної Анни. Окрім купальні, кліросу і читання неусипаючого псалтиря, вони опікуються ще й пасікою, плантацією овочів, займаються шитвом. «Минулого року, коли джерело суттєво обміліло, ми спускали воду і чистили купіль від мулу, – згадує монахиня Рахіль. – Неправда, що ми завозимо воду цистернами».

«Головний цілорічний обов’язок сестер – приймати паломників», – зазначено на 12-й сторінці путівника УПЦ МП «Скит святої праведної Анни». Аби заманити чим більше прочан і якось мінімізувати напругу навколо старого джерела, за кілометр від нього монахині почали облагороджувати нове джерело – Святої Трійці. Воно утворилося, кажуть монахині, після того, як у сосну вдарила блискавка: з-під землі пробилося три струмки. Вода тут має інший присмак і дуже холодна. Рівненська єпархія сподівається, що «незабаром прочани, теж масово, купатимуться у ще одній чудодійній водоймі на Дубненщині. А поки-що тут, подалі від очей прочан, занурюються тільки монахині».

Можливо, і місцеві християни, а не тільки приїжджі, знову відчуватимуть умиротворення від занурення у цілющу джерельну воду? Хоча навряд чи, бо дедалі більше вірян не довіряють священикам УПЦ МП. «Ті дурять людям голови! Це, на жаль, вдається легко. Бо ж прочани досі купують утридорога сорочки сумнівної якості і лізуть у воду. Привозну. Чи схаменуться бізнесмени в рясах? Сумніваюсь не тільки я», – каже Ольга Воля.

Джерело: Свобода